Історія з хорошим закінченням, але з розриваючи серце початком..
.
.... " Доброго дня пані Оксана! Ваш номер мені дали друзі з 36-ї... Не знаю чи допоможете бо ми не "ваші"
.... - Москалі????
.... Та ні! Ми з Лисичанська прикордонники... Ми багато куди зверталися до волонтерів, а вони нам відповідають, що ви не наші, тому швидше за все ми вам не допоможемо....
І тут мене мабуть " накрило" ,як не наші? Чому не наші? Вони ж стоять на самому кордоні щоб не пустити ворога на нашу землю...
Розмова була довгою, говорили про їх потреби,про "НАШИХ" і про чужих серед нас! Рішення було прийнято однозначно "ми їдемо" і як любить казати моя подруга Наталя " ну а хто, як не ми" за три дні було підготовлено та зібрано все що хлопці просили на той час. Ця поїздка познайомила мене ще з трьома прекрасними жінками Валентинами )
Тому висловлюємо щиру подяку Валентині Іванівна за організацію людей в селі Червоний Цвіт, пані Валентині з її кухарями за всі смаколики які приготували та зібрали! Валентина Олександрівна директор Городняявської школи за надану картоплю та консервацію і звичайно Зоя Любицька її працівникам, учням та батькам за смаколики, борщі і багато іншого добра! А основне малюнки і листи від дітей, ви б бачили їх очі... З сильних, мужніх, озброєних чоловіків на декілька хвилин вони стали м'якими і розчуленими, як діти забирали на випередження " це мені, це мені" "Кеп, а цей чувак з малюнку на Вас схожий - тримай"
А ще розчулив командир кремезний чоловік зі сльозами на очах коли я дарувала прапор і запрошувала на день перемоги до нас!
Вони довго дякували нам за те, що ми в них є, ми за те що вони в нас є! Дорогою до дому, я думала про те як, круто що ми всі Є! Завдяки нашим справжнім і мужнім...
Ще хочу подякувати тим завдяки кому відбулася ця поїздка кожному хто задонатив будь яку суму на пальне, Зінченко Дмитру за знижку, моїм неймовірним Вадім Знайдюк, Ната Болюх, що завжди поруч, що завжди підтримує! 
